Зором називається здатність людини сприймати та розпізнавати візуальну інформацію про навколишнє середовище. Це дуже важлива здатність, адже понад 90% потрібної нам інформації надходить саме через зір. Сам процес бачення, подібно до інших процесів та навичок людини, проходить різні стадії розвитку та формування, протягом усього людського життя.
Отже, технічно, зір – це відчуття, яке формується завдяки скоординованим алгоритмам роботи мозку та очей. Очі – це своєрідний орган-реєстратор, який сприймає світлові сигнали, обробляє їх та завдяки складним фізико-хімічним реакціям, трансформує їх в електричні імпульси. Ці імпульси поступають до мозку. А він уже їх сприймає, аналізує та формує у нашій свідомості певну «картину». Її ми і бачимо перед собою та сприймаємо за оточуючу дійсність.
Розвиток зору протягом життя
Очі починають формуватися іще в утробний період нашого життя. А от зір – уже після народження. Спочатку немовля бачить нечітку розфокусовану картинку об’єкта, що надає йому життєвих сил та захисту. На усі інші світлові сигнали дитина спочатку не реагує, оскільки не має потреби. Зір у цьому віці відбувається завдяки відносно простих та лінійних алгоритмів. З часом ці алгоритми ускладнюються, оскільки змінюються завдання, які постають перед маленькою людиною. Дитина вчиться користуватися своїм зором так само, як і вчиться ходити. Чи не першою причиною до зміни алгоритмів зору є сприйняття дитиною простору. Коли вона усвідомлює, що існують речі поза її безпосередніми межами. Тоді дитина починає дотягуватися до різних об’єктів, переміщатися, повзати. Дитина розробляє нові алгоритми бачення, для того, щоб задовольняти власну потребу у інформації та відповідати поставленим задачам. Цей розвиток триває постійно разом із дорослішанням. І чим більше різноманітних завдань для зору доводиться виконувати дитині – тим він буде кращим і натренованішим.
Відомо, що діти, які багато гуляють на природі, мають кращий зір. Тому що тоді вміння бачити відбувається в середовищі, в якому відбувалося органічне становлення людського зору. Адже тут перед дитиною постає безліч можливосте потренувати свій зір: роздивитись безліч об’єктів га різних відстанях, гру світла та тіні, об’єкти розміщені в широкому діапазоні тощо.
Такі регулярні тренування дають змогу виробити більшу кількість алгоритмів бачення, які знадобляться у подальшому житті. Дуже важливо до того часу їх урізноманітнити. За потреби через багато років їх можна буде з легкістю відтворити.
Вже приблизно у 15 років зір людини стає остаточно сформованим. Очне яблуко ще може трішки змінитися в розмірах, проте на його роботу це не впливає. В період з 15 до 26 років якість людського зору сягає максимальних показників. Ми можемо не просто добре бачити, а й наш зір адаптується до різних умов та ситуацій, швидко налаштовується та здатен до тривалої роботи.
А вже з 26 років на зір поступово починає погіршуватися. Чому? Це, насамперед, пов’язано із станом ока. В цьому віці починається фізичне старіння організму та зворотні деградаційні процеси. Перш за все, це позначається на кришталику. Варто розуміти, що це доволі ізольована частина нашого організму, він фактично «висить» на сухожилля, які ним рухають, надають форму тощо. Відповідно, можливості для обміну речовин у нього доволі обмежені. В кришталику відбувається постійний процес заміни старих клітин на нові. Проте з через обмежені «комунікаційні можливості» старі клітини не виводяться (як, наприклад, зі шкіри – коли вона «лущиться) і залишаються, а нові наростають поверх них. Від цього страждає пропускна здатність кришталика. Через накопичення зайвих клітин та обмежений обмін речовин, який з віком погіршується, змінюється водний баланс – кришталик стає сухішим. Ці два фактори – сухість та старі клітини – спричиняють зменшення еластичності кришталика. Він не може приймати подібну форму і старі можливості по зміні фокусу для людини уже недоступні. В результаті – постачання необхідних сигналів до мозку не відбувається. Вони уже змінені.
Адаптація та відновлення зору
Але людський зір – це не тільки око, це ще й алгоритми мозку по «використанню» цих алгоритмів. Тому при погіршенні «картинки» мозок починає використовувати ті алгоритми, які були напрацьовані в період до 15 років. Саме тому важливо дітям та підліткам якомога інтенсивніше навантажувати очі різноманітною роботою та не рутинними завданнями.
І саме в період, коли людина відчуває певне погіршення зору, дуже важливою є корекція. Під слово корекція не розуміється лікування. Адже фізично – орган у нормі. Тут йде мова про налагодження роботи. Якщо людина має вироблені необхідні алгоритми, то корекція може просто допомогти мозку їх відновити та знову застосовувати. Саме тому часто буває, що людина, яка носила окуляри в дитинстві, перестала носити в підлітковому віці. І в старшому, коли відчуває, що зором щось не так – може покористуватися окулярами нетривалий час – і все стає на свої місця. Це відбувається тому, що мозок відновлює старі алгоритми обробки сигналів, що поступають від ока та взаємодії із органом, і налаштовує свою роботу на виконання релевантних задач.
Корекція може відбуватись у будь-якій формі, не лише використання окулярів: лінзи, гімнастика для ока тощо. Важливо чітко усвідомлювати свою потребу в хорошому баченні та працювати над нею, а не надіятись, що само собою мине. В Оптика №2 працюють кваліфіковані та досвідчені працівники, що знаються на своїй справі. Вони допоможуть вам у вирішенні ваших проблем із зором.